Міжнародна міграція робочої сили виступає важливою складовою міжнародних економічних відносин.
Не тільки продукти праці (товари і послуги) характеризуються високим рівнем міжнародної мобільності. Фактори виробництва (праця і капітал) також переміщуються з країни в країну. Згідно з законом Б. Оліна міжнародний рух товарів і факторів виробництва можуть заміщати один одного. Країна, яка в надлишку забезпечена працею, може або експортувати працеємні товари, або її громадяни можуть самі виїжджати за кордон і там працювати. Міжнародний рух факторів виробництва підпорядковується тим же законам, що і міжнародна торгівля товарами: фактори виробництва переміщуються до тих країн, де за них більше платять.
При вивченні проблеми міжнародної міграції робочої сили використовуються такі основні поняття.
1) Міграція (від лат. переселення) населення - переміщення людей через межі певних територій зі зміною місця проживання назавжди або тимчасово.
2) Мігранти - особи, що переміщуються.
3) Міграційний потік - загальна кількість мігрантів (або міграцій), яка характеризується спільністю районів вибуття і прибуття протягом певного періоду часу - один з показників напрямку міграції.
4) Внутрішня міграція - зміна місця проживання осіб у межах національних кордонів країни.
5) Зовнішня міграція - переміщення населення з однієї країни в іншу.
Зауважимо, що міжнародна економіка як наука вивчає закономірності саме зовнішньої міграції населення, але не в цілому, а лише окремі потоки.
Зовнішня міграція населення включає два взаємопов'язані процеси:
а) еміграцію, тобто виїзд з однієї країни певного контингенту людей;
б) імміграцію, тобто в'їзд їх в іншу країну.
У зв'язку з цим існують поняття міграційного сальдо - різниця між показниками еміграції з країни та імміграції до країни, а також поняття рееміграції, тобто повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце
|