Вступ

1. Судово-медична діагностика алкогольного отруєння

3. Розлади потягів, роль соціальних факторів у їх формуванні

Висновок

Список використаної літератури

Отруєння, які є підставою для призначення судово-медичної експертизи, не такі вже й рідкісні. Вони можуть бути навмисними (з метою самогубства, а інколи убивства) і випадковими - у побуті, медичній практиці, в умовах виробництва і за інших обставин. Підозра на отруєння виникає при раптовій смерті, коли людина помирає несподівано для оточуючих, серед, здавалося б, повного чи майже повного здоров'я, нерідко після вживання їжі, води чи лікарської речовини. Отруєння може бути пов'язаним з непередбаченим смертельним наслідком якогось захворювання. Тому судово-медичним експертам і працівникам правоохоронних органів доводиться займатися дослідженнями випадків отруєнь чи підозри на отруєння досить часто.

Сучасна токсикологія (вчення про отрути та їхню дію на організм - отруєння) - це наука, яка розглядає отрути і отруєння з різних позицій. Вона поділяється на загальну і спеціальну. Перша визначає загальні закономірності токсичної дії окремих отрут і вишукує засоби лікування отруєнь, які ними викликаються. Сучасна токсикологія розділилась на кілька відносно самостійних галузей: 1) судову, 2) промислову, 3) харчову і 4) військову. Історично найбільш ранньою галуззю токсикології є судова токсикологія, яка вивчає отрути і отруєння в аспекті питань, які цікавлять в основному судово-слідчі органи. Судова токсикологія - великий розділ судової медицини, з якого вона фактично і почала свій розвиток.

Випадки смерті від отруєнь відомі дуже давно. Наприклад, у 399 р. до н.е. від отруєння цикутою загинув древньогрецький філософ-ідеаліст Сократ. 68 років по тому в Римі відбувся перший судовий процес у справі так званих "матрон-отруйниць". У 82 р. до н. е. в Римі був прийнятий спеціальний закон по боротьбі зі злочинними отруєннями.

1. Авдеев М.И. Краткое руководство по судебной медицине.-М.: Медицина, 1966.

2. Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза живых лиц.-М.: Медицина, 1966.

3. Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупа.-М.: Медицина, 1976.

4. Барсегянц Л.О., Левченков Б. Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений организма.-М.: Медицина, 1978.

5. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та психіатрія, - 2004, - 192с.

6. Громов А.П. Курс лекций по судебной медицине.-М.: Медицина, 1979.

7. Громов А.П., Науменко В. Г. Судебно-медицинская травматология.-М.: Медицина, 1977.

8. Загрядская Л.П. Судебно-медицинская экспертиза отравлений: Лекция для студентов.-Горький: ГМИ, 1984.

9. Руководство по судебно-медицинской экспертизе отравлений /Под ред. Р.В. Бережного, Я.С. Смусина, В.В. Томилина, П.П. Ширинского.-М.: Медицина, 1980.

10. Самищенко С.С. Cудебная медицина: Учебник для юридических вузов. OCR Палек, 1998 г.

11. Сапожников Ю.С. Криминалистика в судебной медицине.-К.: Здоров'я, 1970.

12. Судебная медицина /Под ред. В.М. Смольянилова.-М.: Медицина, 1982.

13. Судебная медицина /Под ред. А.А. Матышева и А.Р. Деньковского.-М.: Медицина, 1985.

14. Судебная медицина /Под ред. В.Н. Крюкова.-М.: Медицина, 1990.

15. Судебная медицина /Под ред. И.В. Виноградова, В.В. Томилина.-М.: Юрид. лит., 1991.

16. Судебно-медицинская экспертиза. Справочник для юристов.-М.: Юрид. лит., 1985.

17. Швайкова М.Д. Токсилогическая химия.-М.: Медицина, 1975.

Примечаний нет.