Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва почалася трохи більше століття тому, коли в сільському господарстві замість вирубно-вогневої та завально-перелогової систем з їхнім самовідновленням родючості ґрунту було здійснено перехід до сівозмін, мінеральних добрив та нових сортів і порід.
Головними компонентами інтенсифікації є:
а) використання добрив;
б) широке застосування пестицидів;
в) зрошення;
г) перехід на інтенсивні сорти і породи, чутливі до поліпшення умов вирощування чи утримання;
д) індустріальні технології в рослинництві й тваринництві.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва нерозривно пов'язана з підвищенням рівня його спеціалізації. Відбувається концентрування виробництва тієї чи іншої продукції в окремих господарствах або районах. Це максимізує виробничо-економічні показники і призводить до виникнення нових проблем - швидкого виснаження природних ресурсів і необхідності вносити в такі агросистеми велику кількість антропогенної енергії.
В інтенсивному сільському господарстві було два піки: зелена революція та індустріалізація. Зелена революція - це впровадження інтенсивних високопродуктивних сортів, що вимагають високого агрофону, тобто великих кількостей добрив і пестицидів. За створення нових сортів інтенсивного типу мексиканський селекціонер Н. Берлоуг у 1970 році був удостоєний Нобелівської премії. Його сорти при вирощуванні на високому агрофоні відрізнялися продуктивністю у 2-3 рази вищою, ніж попередні. Індустріалізація полягала в широкій заміні ручної праці машинною при орієнтації на добрива й пестициди як засіб регулювання врожаїв.
|