Пошкодження механізмів цілісного функціонування біосфери, що відбувається у наш час, пов'язане з ланцюгом першопричин: низькою екологічною культурою виробництва, порушенням усталених суспільних норм моралі, частковою деградацією традиційних духовних цінностей тощо. Взаємодія означених факторів призвела до цілком закономірних наслідків - руйнування природного світу та добробуту людини.
Дослідження розвитку сучасної екологічної ситуації примусило світове співтовариство (зокрема вчених та політиків) зробити висновок, що у порівнянні з будь-якою кризою, яка формує сучасний екологічний стан (наприклад, енергетичною, чи, навіть, продовольчою), найнебезпечнішою є антропологічна, що сутність екологічної кризи полягає у втраті людиною людяності, й визнати, що взаємодія суспільства та природи залежить від світоглядних настанов та принципів, які створюються в процесі практичного та духовного освоєння людиною світу (роботи Е.Агацці, В.П.Андрущенка, У.Бека, В.Є.Борейка, Т.В.Гардашук, Ф.М.Канака, М.М.Кисельова, С.Б.Кримського, В.С.Крисаченка, О.Леопольда, В.С.Лук'янця, М.І.Михальченка, В.Р.Поттера, Л.І.Сидоренко, М.І.Хилька та ін.).
Тому наша країна, як і все міжнародне співтовариство, обирає шляхи, які ведуть до подальших позитивних змін відносин у самому соціумі та між соціумом і довкіллям. Потрібні нові чинники формування нового світогляду людства в ХХІ сторіччі, спрямованого як на гармонізацію стосунків людини з довкіллям, так і на запобігання розвитку глобальної екологічної кризи. Світогляд, що формуватиметься на засадах екологічної біоетики (екобіоетики), яка у наш час органічно виокремлюється з біоетики, є саме таким гармонізатором у співіснуванні людства та природи. В процесі історичного розвитку біоетика знайшла своє практичне застосування у медицині (медична біоетика), валеології (валеологічна біоетика), та у сфері розробки й використання новітніх біомедичних технологій (біоетика біомедичних технологій), а в екології (як екобіоетика) - вона не отримала достатнього розвитку. В.Р.Поттер, засновник біоетики, ще у 70-і роки ХХ століття звернув увагу наукової спільноти на необхідність поєднання медичної та екологічної біоетик і створення знання з довгостроковою метою: збереження екосистем у "…такій формі, яка буде сумісна з тривалим існування людського роду" (В.Р.Поттер, 2002). Діяльність, що трансформуватиметься під впливом екобіоетичного світогляду (й відповідної до нього, екобіоетичної свідомості), надасть шанс суспільству не тільки зберегти оточуюче середовище, але й створити умови для виживання людства. Саме тому філософсько-методологічний аналіз процесу трансформації сучасного (з ухилом на техноекономічну зверхність) екологічного світогляду під впливом екобіоетики є вельми необхідним та актуальним.
|