|
Середньовічна європейська філософія - надзвичайно важливий змісто-вний та тривалий етап в історії філософії, пов'язаний передусім з християнс-твом. Головна відмінність сереньовічного мислення полягає в тому, що рух філософської думки був проникнути проблемами релігії. "Філософія - служ-ниця богослов'я" - такою була поширена думка освічених кіл середньовічної Європи. Не можна забувати і те, що більшість учених були представниками духовенства, а монастирі були осередками культури та науки.
Основні проблеми філософії в цей час мали неповторний колорит: Чи створений світ Богом, чи існує одвіку? Яке місце людини в світі та яка роль його в історії крізь спасіння людської душі? Як поєднується свобода волі лю-дини та божественна необхідність? Та інші питання.
Скорочено специфіку типу філософствуання середньовіччя можна ви-значити в таких моментах:
1. Їй був властивий Біблейський традиціоналізм і ретроспективність. Біблія вважалася "книгою книг", богонатхненний твір, слово Бога, Заповіт і тим самим об'єкт віри. Тут містилася ідея єдиного, унікального Бога, який знаходився" в позамежному світі. Така тенденція виключала багатобіжжя в будь-якому варіанті та стверджувала ідею про єдину сутність світу.
2. Оскільки Біблія розумілася як повний звід законів буття та велінь Бо-га, особливого значення набула екзегетика - мистецтво правильного тлума-чення та роз'яснення положень Заповіту.
3. Філософії середньовіччя була властива тенденція до повчання. Це сприяло загальній настанові на цінність навчання та виховання з точки зору просування до спасіння, до Бога.
В цілому філософія середньовіччя була оптимістична за своїм духом. Вона цуралася античного роз'ятрюючого душу скептицизму та агностициз-му. Світ не уявлявся таким, що може бути осягнутий, побудованим на раціо-нальних засадах, історичним, тобто таким, що має початок від створення сві-ту та кінця у вигляді "страшного суду".
1. Гуманістичний характер філософії епохи Відродження
"Ренесанс" або "Відродження" - важливий етап в історії філософії. Ре-несанс в Європі (передусім в Італії) займає період з 14 по 16 ст.
Сама назва епохи говорить про відродження інтересу до античної філософії та культури, в яких починають вбачати зразок для сучасності. Ідеалом знання стає не релігійне, а світське знання. Поряд з авторитетом Святого писання визнаються, "на рівних", авторитети античних мудреців. Разом з тим відбува-ється відродження "істинної" християнської духовності. Іде переосмислення християнської традиції, з'являються ревнителі християнства, такі як чернець Савонарола у Флоренції (1452-1498), які різко протестують проти розкоші папства, спотворення вчення Христа кліром, які закликають до первісного "апостолівського" варіанту християнства.
Тому казати, що етап Відродження пов'язаний тільки з античною спа-дщиною, невірно. Духовного та християнського в ньому також було багато. Головна особливість філософії Ренесансу - антропоцентризм. Тепер не Бог, а людина поставлена в центр досліджень. Місце людини в світі й свобода , її доля хвилюють таких мислителів, як Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Еразм Роттердамського, Макіавеллі, Томас Мора, Мішеля де Монтеня та ін-ші.
Виникла нова система цінностей, де на першому місці стоїть людина й природа, а потім релігія з її проблемами. Людина - природна істота. Звідси інша особливість ренесансної культури та філософії -"секуляризація" (відо-кремлення) релігії від науки, потім від політики та моралі. Тепер проблеми держави, моралі, науки не розглядаються крізь призму теології. Ці області буття визнаються існуючими самостійно (п
|
На уровень вверх
Купить