1. "...Нескінченне за своєю природою не може бути осягнуте тим, що конечне" (Дж. Берклі). Наскільки є переконливим це твердження Берклі? Як здійснюється реальне пізнання?

3. З яких методологічних позицій розглядає людину філософська антропологія? В чому ви бачити відмінність її підходу від підходу окремих наук і від філософського підходу, не орієнтованого антропологічно? Що означає вираз "людина - це особливий рід сущого"?

Це твердження Берклі, на мою думку є переконливим, оскільки наш досвід дає знання лише про знайомі нам, одиничні речі, загальні ж поняття - це безліч речей, що є нескінченними за своєю природою.

Реальне пізнання, на думку Берклі, виходить з того, що всі якості по суті вже не вторинні, оскільки первинні якості анулюються, їх немає більше як об'єктивної реальності. Суб'єктивні якості не виступають як відмінні від об'єктивних, не протиставляються їм, зважаючи на знищення останніх. Сфера якостей є у Берклі однозначною сферою суб'єктивності. Виходячи з Локка Берклі пориває з локковським розподілом якостей, використовуючи відносність сприйняття будь-яких якостей. Всі його задуми були спрямовані на те, щоб покінчити не з механіцизмом, як таким, а з механіцизмом як з єдиною у той час формою матеріалізму. Що існує, згідно механіцистам зовні і незалежно від свідомості? Матерія, зведена до нескінченності. От чому допущення нескінченності мислення піддається атаці Берклі. Таким чином спочатку тлумачивши первинні якості як чисту суб'єктивність, потім звівши первинні до вторинних, Берклі перетворив відчуття з основного засобу зв'язку суб'єкта з об'єктом в суб'єктивну даність, що сама перетворена на об'єкт і що виключає реальний об'єкт, як такий.

1. История философии. Запад - Россия - Восток. В 4 кн. М., 1995 - 1999.

2. Рассел Б. История западной философии. - М., 1986.

3. Рус Я. История философии в кратком изложении. М., 1991.

4. Реале Дж. и Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 1 - 4. Спб. 1994 - 1997.

5. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии. М., 2000.

Примечаний нет.