I. Учення Епікура про потреби людини та його звязок з уявленням про щастя людини

II. Гуманістична філософія епохи Відродження. Що таке антропоцентризм як принцип світорозуміння та відношення людини до дійсності

III. Г.С. Сковорода про "сродну працю"

IV. Поясніть значення терміну "трансцендентний". Що таке трансценддентність "речей - у собі" за Кантом.

І ст. до н.е. в Римі набуло поширення вчення грецького філософа Епікура (341 - 270 рр. до н.е.), літературно оформлене у високохудожній формі його послідовником поетом Тітом Лукрецієм Каром в його відомому творі "De natura renum" ("Про природу речей"). У цьому винятково важливому для історії культури людства творі сконцентровано відомості про те, чого досягли античні вчены в матеріалістичному розумінні світу. Послідовно дотримуючись атомістичної теорії, Епікур робив висновок, що душа людини - тілесна. Смерть тіла є смерть душі, бо сутність душі - рух атомів у тілі. Відповідно до такого розуміння людини, й суб'єктивних властивостей він розробляє послідовно сенсуалістське вчення про пізнання. Світ пізнається за допомогою мислення та чуттів, між якими немає великої різниці, бо і чуття, і мислення спричинені рухом атомів. Критеріями істини визнаються чуттєві сприйняття (витікання образів, викидів з речей), поняття (або загальні уявлення, тотожні спогадам).

Школа Епікура виникла в Афінах наприкінці IV ст. до н.е. Сам Епікур (341-271) походив з острова Самосу (як і Піфагор). В цей час діяли і Академія Платона, і Ліцей Аристотеля, але школа Епікура відкривала зовсім інші інтелектуальні горизонти. Навіть місце, вибране ним, відображало дух його думок. Це була будівля в саду (навіть, городі) у передмісті Афін, осторонь шумного міського життя. Відповідно і школа стала називатися "Сад". Мотиви свого філософування Епікур пояснює бажанням звільнити людей від страху перед невідомим, таємничим, головно перед смертю. З цим мотивом зв'язані всі частини його філософії: логіка, фізика і етика. В царині логіки Епікур цінував вчення про критерії істини. Таким критерієм в теоретичному відношенні він вважав сприйняття (simulacra [2] та prolepsis [3]), а в практичному - відчуття задоволення і страждання, які дозволяють впізнавати благо і відрізняти його від зла. Епікур вважає, що платонічний вибір прагнення Блага є самообман. Істинне благо - у відчутті задоволення, насолоди. Щоправда, він має на увазі не окрему якусь насолоду, а життя, повне насолоди, як ціле. Просто люди не знають, у чому полягає істинна насолода. Тому завдання філософії - піддати насолоду раціоналістичному дослідженню. Згідно Епікуру, існує три види задоволень:

1. Пригожин И., Стенгерс М. Порядок из хаоса. - М., 1986.

2. Табачников И. "Григорий Сковорода". М., 1972

3. Григорій Сковорода : дослідження, розвідки, матеріали., - К., 1992

4. Надольний. Філософія. - К., 2000.

Примечаний нет.