Захід майже одноголосно назвав перші дві третини ХХ ст. епохою модернистського мистецтва. Новітній етап у розвитку нереалістичних течій, що прийшовся на останню третину минулого століття назвали постмодернізмом. Цей термін вперше був ужитий у 1976 р. щодо архітектури, та згодом стало зрозуміло, що вся світова культура розвивається у цьому напрямі. Його суть полягає в стиранні кордонів між високим мистецтвом і китчем, наданню значення текстові в тексті: головне не "що" і не "про що" йдеться у творі, а "як" він "конструюється". Суто реалістичні письменники нічого або майже нічого не зробили для оновлення художньої мови прози ХХ ст.
У 80-х рр. у літературі починає панувати іронічний, багатомірний, сповнений алюзій, віртуальних світів постмодернізм, який, вважають мистецтвознавці, бере початок від "Поминок по Фіннегану" Джеймса Джойса. Повоєнні письменники-постмодерністи: Хуліо Кортасар, Хорхе Луіс Борхес, пізній англомовний Володимир Набоков, Мілорад Павич, Умберто Еко.
|
1. Абрамович С.Д., Чікарська М.Ю. Світова та українська культура: Навч. посібн. - Львів: Світ, 2004
2. Культурология: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. Изд. 5-доп. и перер. - Ростов н/Д: Феникс, 2004
3. Левчук Л.Т., Гриценко В.С., Єфименко В.В. та ін. Історія світової культури. - К., 2000
4. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. - К., 2000
5. Українська та зарубіжна культура. Підручник. - К., 2001.
|