|
Луцій Анней Сенека був вихованцем імператора Нерона. Займав при ньому найвищі посади у державі, але потім був звинувачений у заговорі проти імператора за наказом Нерона, покінчив життя самогубством.
Трагедії Сенека розпочав писати в останні роки життя, коли ставлення до нього Нерона змінилося і він змушений був більш обережно виказувати свої думки на існуючі порядки. Всього він написав 9 трагедій, позичаючи їх сюжети з грецької міфології. Сумна епоха Нерона з її жорсткостями та загрозами кривавої розправи визначила розробку тем.
Підвищена увага та підвищена - для стоїка - довіра, з якою Сенека ставився до емоційного світу людини, були причини його звернення до жанру, для філософа, здавалося б несподіваного: до трагедії.
Римляни завжди ставилися до поезії практично. Від поетичного слова вимагали користі - і Сенека був у цьому плані істинним римлянином. Поезію він цінить за думку: "як багато поети говорять такого, що або сказано, або повинно бути сказано філософами!" (лист 8,8). Засобом корисної дії на душу слухача була для нього і драма: що не доходить до свідомості через розум, може дійти через почуття. "Наші почуття стають чіткішими завдяки стиснутій неприложності віршів. Сказане прозою слухається не так уважно та вражає менше, а якщо у справу вступає розмір, якщо благородний смисл закріплений за стопами, те ж саме сказане входить, наче кинутий з розмаху спис. Багато сказано про презирство до грошей, говорилися в повчання людям довгі промови про те, що багатство - не в спадковому надбанні, а в душі, що багатий той, хто пристосувався до своєї бідності, хто, маючи мало, вважає себе заможнім. Але куди більше вражають вислови подібно до цих: "Хто хоче менше, менше і нуждається", "Має все той, хто хоче, скільки треба". Слухаючи це чи щось подібне, ми не можемо не визнавати істини. І ось ті, хто завжди хоче більше, ніж треба, кричать від захоплення та проклинають гроші" (лист 108,8 - 12).
|
|
1. Бокань В. Культурологія. - К., 2004.
2. Ошеров С. Сенека: Философ, прозаик, поэт. - М., 1986.
3. Пустовит А.В. История европейской культуры. - К., 2004.
|
На уровень вверх
Купить