1. Чим є проституція на Україні? Професією або засобом забезпечити існування, прожитковий мінімум? 3

2. Який відсоток жінок на Україні займається цим забороненим видом діяльності? Чи є актуальні цифри (статичні дані) з цього питання? Які види контролю існують в країні? 4

3. Які види проституції (вулична, вокзальна, VIP і ін.) поширені на Україні? Чи існує статистика? 5

4. Як часто нестабільна економічна ситуація в країні вимушує українських жінок пропонувати(легально) сексуальні послуги закордоном? І як часто заборона проституції на Україні вабить жінок закордон (до Німеччини)? 7

5. Чи можна сказати, що для більшості українських жінок, що працюють в секс-індустрії, проституція є єдиним виходом з убогості і безперспективності? 8

1. Виїжджають жінки в більшості випадків легально або нелегально закордон? Добровільно або з примусу? Як здійснюється легальний і нелегальний виїзд закордон (до Німеччини)? Хто бере в цьому безпосередню участь? 9

7. Яку роль грає політика в цій області? Чи можна припускати, що корупція робить можливим заняття цим нелегальним видом діяльності у нас в країні. 9

8. Куди можуть звернутися жінки що стали жертвами примусової проституції або торгівлі людьми за юридичною, психологічною і др.помощью? 11

9. Яке сприяння надає уряд України в справі повернення українських жінок, що знаходяться нелегально або в скрутному положенні (напр. в ув'язненні) закордоном? 16

Список літератури 19

"Дівчата працюють на сім'ю, дитину і на міліцію... У чесного міліціонера я ніколи не повірю", - скаржиться експертам УІСД на ще одну дивну, але досить просто з'ясовну проблему своєї "трудової" діяльності жінка секс-бізнесу з Харкова. За даними соцопитування, 45% респонденток найбільшим своїм "горем" визначили "всесилля правоохоронних органів" (для порівняння - тільки 18% назвали насильство). І проблема тут, до речі, не тільки у справедливому та добросовісному виконанні службового обов'язку. Соціологи підкреслюють, що "між ними (правоохоронцями та "жрицями кохання"), за результатами фокус- груп, у різних містах України складаються різні варіанти відносин", які, "можливо, залежать від особливостей криміногенної ситуації у кожному конкретному регіоні". "При аналізi інтерв'ю з різними представниками секс-бізнесу дуже часто зустрічається інформація, що правоохоронні органи застосовують до жінок примус і насильство, вимагають гроші, б'ють". А також, імовірно доповнюючи букву Кримінального кодексу власною ініціативою, застосовують таку форму "покарання", як "суботники" (безкоштовне надання сексуальних послуг).

Україна, згідно з радянськими традиціями, дотримується курсу на заборону і викорінювання торгівлі тілом. Усупереч, як зазначають соціологи, стрімкому падінню духовності суспільства, держава щосили продовжує боротися з усіма виявами аморальності своїх громадян. Це, безумовно, правильно. Адже якщо існує попит, то, як не крути, від пропозиції нікуди подітися. А моралізувати на тему легалізації проституції у цьому випадку, очевидно, нема сенсу. І жодні законодавчі й інші табу тут не допоможуть. Тим більше, що "відсутність" проституції в СРСР, як повідомив "Дню" член Запорізької колегії адвокатів Руслан Синельник, по суті, привело нормативно-правову базу контролю за секс-бізнесом в Україні у "протизаплідний" стан. Що тут дивного, якщо проституцію у нас заборонено, і про яку неповноцінність законодавства у такому випадку може йтися? Відповіді на ці запитання без надмірних зусиль можна знайти на тротуарах та узбіччях доріг усіх великих міст нашої країни.

1.Ч. Ломброзо "Женщина, преступница и проститутка" (http://www.halyava.ru/autoeros/lombr.html)

2.А. Г. Быкова "Общественная и научная мысль России 19-го - начала 20-го вв. о социальной сущности проституции"

(http://www.omsu.omskreg.ru:8003/histbook/articles/y1997/a035/article.shtml)

3.А. Г. Быкова "Древнейшая профессия" в истории украинских городов (конец XIX - начало XX вв.)"

http://www.ic.omskreg.ru/'cultsib/hist/bik_dre.html)

4.Электронный журнал "Sexplorer"

(http://sexplorer.ru/work/prostit/history.shtml)

Примечаний нет.