|
Три монотеїстичних релігії мають своє священне писання: іудаїзм Танах, християнство Євангеліє, іслам Коран. Арабську назву священної книги мусульман "Куран" звичайно переводять як "Читання". Але воно не означає читання в прямому значенні цього слова, як і дієслово "кара", від якого воно відбувається, не означає тільки "читати", а ще і "декламувати", "вимовляти співучо". Дійсно, Мухамед "читав" свої проповіді не по написаному тексту (він був безграмотний), а експромтом або напам'ять, зазделегідь обдумавши або склавши текст.
Це можна порівняти з виразами "читати вірші", "читати нотацію". Крім того, Мухамед вимовляв проповіді ритмічними фразами часто з рифмованими закінченнями, ніби декламуючи їх. Тому, мабуть, вірніше передати первинне значення слова "кур'ан" як "читання напам'ять", "декламація". Мухамед вважав, що Коран - це прозріння, дані йому з тієї книги, яка є тільки у Бога "книги таємної". У цій скрижалі Аллаха викладені всі події минулого і грядущого.
Слово "Коран" часто зустрічається в меканських сурах, тобто в проповідях того періоду, коли їх записів ще не існувало. Згодом коли вони з'явилися, а це було вже в Медіні, Коран називається, наприклад, в сурах 2 і 3 "писанням" - "китаб" (від дієслова "катаба" - писати). Але по цих записах читати текст можна було лише в тих випадках, якщо читець знав його зміст хоч би в загальних рисах. У древньої арабської письменності позначалися тільки приголосні звуки, букв для голосних не було. Так і багато букв не відрізнялися одна від іншої: не було введених пізніше для їх розрізнення підрядкових і надрядковий точок.
|
|
1. Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. - М.,2000.
2. Лукач И. Пути богов: К типологии религий, предшествовавших христианству. - М.,2004.
3. Климович Л. Книга о Коране его происхождении и мифологии. М., 1996.
4. Мировые религии. - М., 1998.
5. Павлов С.В., Мезенцев К.В.,Любіцева О.О. Географія релігій. - К.,1998.
6. Конверський А. Є. Логіка. - К, 1998.
7. Тофтул М. Г. Логіка. - К, 1999.
|
На уровень вверх
Купить