І ст. до н.е. в Римі набуло поширення вчення грецького філософа Епікура (341 - 270 рр. до н.е.), літературно оформлене у високохудожній формі його послідовником поетом Тітом Лукрецієм Каром в його відомому творі "De natura renum" ("Про природу речей"). У цьому винятково важливому для історії культури людства творі сконцентровано відомості про те, чого досягли античні вчены в матеріалістичному розумінні світу. Послідовно дотримуючись атомістичної теорії, Епікур робив висновок, що душа людини - тілесна. Смерть тіла є смерть душі, бо сутність душі - рух атомів у тілі. Відповідно до такого розуміння людини, й суб'єктивних властивостей він розробляє послідовно сенсуалістське вчення про пізнання. Світ пізнається за допомогою мислення та чуттів, між якими немає великої різниці, бо і чуття, і мислення спричинені рухом атомів. Критеріями істини визнаються чуттєві сприйняття (витікання образів, викидів з речей), поняття (або загальні уявлення, тотожні спогадам).
Школа Епікура виникла в Афінах наприкінці IV ст. до н.е. Сам Епікур (341-271) походив з острова Самосу (як і Піфагор). В цей час діяли і Академія Платона, і Ліцей Аристотеля, але школа Епікура відкривала зовсім інші інтелектуальні горизонти. Навіть місце, вибране ним, відображало дух його думок. Це була будівля в саду (навіть, городі) у передмісті Афін, осторонь шумного міського життя. Відповідно і школа стала називатися "Сад". Мотиви свого філософування Епікур пояснює бажанням звільнити людей від страху перед невідомим, таємничим, головно перед смертю. З цим мотивом зв'язані всі частини його філософії: логіка, фізика і етика. В царині логіки Епікур цінував вчення про критерії істини. Таким критерієм в теоретичному відношенні він вважав сприйняття (simulacra [2] та prolepsis [3]), а в практичному - відчуття задоволення і страждання, які дозволяють впізнавати благо і відрізняти його від зла. Епікур вважає, що платонічний вибір прагнення Блага є самообман. Істинне благо - у відчутті задоволення, насолоди. Щоправда, він має на увазі не окрему якусь насолоду, а життя, повне насолоди, як ціле. Просто люди не знають, у чому полягає істинна насолода. Тому завдання філософії - піддати насолоду раціоналістичному дослідженню. Згідно Епікуру, існує три види задоволень:
|
1. Пригожин И., Стенгерс М. Порядок из хаоса. - М., 1986.
2. Табачников И. "Григорий Сковорода". М., 1972
3. Григорій Сковорода : дослідження, розвідки, матеріали., - К., 1992
4. Надольний. Філософія. - К., 2000.
|