Державна влада - вища форма поличної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов'язкових для всього населення.
Державна влада функціонує за політико-тepитopіальним принципом. Це означає, що вона не визнає ніяких родових відмінностей, а закріплює населення за певною географічною територією і перетворює його у своїх підданих (монархія) або у своїх громадян (республіка). Головною ознакою державної влади є те, що вона повинна бути суверенною, тобто верховною, самостійною, повною і неподільною в межах державних кордонів та незалежною і рівноправною в зовнішніх зносинах.
Наука кратологія (наука, що досліджує феномен влади у всіх його проявах) допускає положення про те, що влада в державі не є чимось незмінним та усталеним на все життя. Виходячи з того, що суб'єктом і об'єктом влади є люди, кратологія визначає, що влада може переходити від одних суб'єктів влади до інших. В повній мірі це стосується державної влади. Державна влада може переходити з одних рук в інші, причому цей процес може здійснюватися або революційним, або еволюційним шляхом.
Говорячи про революційний шлях переходу влади від однієї групи осіб до іншої, говорять про захоплення або здобуття влади.
Захоплення влади - силовий метод отримання влади. Він завжди пов'язаний з антиконституційними діями, тому що законодавство держави обов'язково містить положення про недопустимість дій щодо незаконного отримання влади (в українському законодавстві це положення регулюється ст. 109 Кримінального кодексу України).
Як правило, захоплення влади пов'язано з силовими (збройними) діями певних груп людей, які ведуть р
|