1. Римське право: історія, розвиток та рецепція

Етапи розвитку римського права

2. Світова колоніальна система: формування, розквит, крах

Римська держава була найбільшою державою античного світу. Її кордони простягалися від Британії, Галлії і Германії до Єгипту та Іудеї. Умовною датою заснування Риму вважається 21 квітня 753 р. до н. е. По суті справи це була чи не найбільша імперія світу. Законодавство цього мультинаціонального об'єднання мусило виробити такі правові норми, які з одного боку, не викликали принципових заперечень у підданих метрополії та провінцій, а з другого взаємно узгоджували інститути національного законодавства суб'єктів імперії. З врахуванням різного ступеня розвитку, національних традицій, релігійних вірувань народів, що мирно чи силою зброї уживалися на території Римської держави, стає зрозумілою вся грандіозність римського права.

По-друге, Римська держава історично виникла пізніше, ніж східні деспотії чи грецькі поліси, і у своєму праві мала змогу успішно запозичувати певні правові інститути, що склалися поза межами Риму. По-третє, історичний розвиток Римської держави та римського права охоплював тисячоліття. По-четверте, авторитет правознавців у Римській державі перебував на висоті практично недосяжній у порівнянні з усіма минулими і навіть сучасними державами світу. В період Республіки кар'єра юриста відкривала найширші можливості для амбітних вихідців з усіх верств населення, а для осіб, які не належали до сенаторської верстви, взагалі стала єдиним можливим шляхом до найвищих державних посад. Досить згадати той авторитет і вплив, якими користувався Марк Тулій Ціцерон, чиє походженя вершників було, здавалося би, занадто низьким для скільки-небудь успішного просування в аристократичній республіці, якою і був Рим. Посада префекта преторія (своєрідного консультанта імператора з питань юриспруденції) була другою за значимістю в неписаному табелі про ранги Риму періоду Імперії.

1. "Очерки по истории Римской империи" Р. Виппер, Издат. "Феникс", 1995г

2. "Всеобщая история государства и права" З.М. Черниловский, Издат. "Юрист", 1995 г.

3. "Римское право" И.Б. Новицкий, Издат. "ТЕИС", 1996 г.

4. "Історія римського права" В.М.Хвостов, 1997 р.

5. Бартошек М. Римське право: поняття, терміни, визначення., Вища школа, К., 1994 р.

6. Римське приватне право: Конспект лекцій. Практикум / відп. ред. Є.О. Харитонов.- Х.: "Одісей", 2000. -16 с. (авторські)

7. Рецепція римського права як складова концепції вдосконалення цивільного законодавства України // Вісник універс-ту внутр. справ. - Х., 1999, №6. - с.32-35 співавтор Харитонов Є.О.

8. Інститут суперфіцію у римському приватному праві та його рецепція у цивільному праві України // Акт. проблеми держ. і права. Зб. наук. праць. Одеса,1999, вип.6 с. 147-152 співавтор Гонгало Р.Ф.

9. Рецепції приватного права: парадигма прогресу. - Кіровоград: Центр.-Укр. видавництво, 1999. 144 с. співавтор Харитонов Є.О.

10. Приватне і публічне право та деякі аспекти теорії правовідносин // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник.- Х., 2002.- вип. 53.- С. 142-149 співавтор Є.О.Харитонов

11. Оболенский Д. Византийское содружество наций. Шесть портретов.- М.: I998;

12. Харитонов Є.О. Iсторiя приватного права Європи: Схiдна традицiя.- Одеса: 2000, та iн.

Примечаний нет.