|
Велика французька революція завершила епоху Просвітництва. Письменники, художники, музиканти виявилися свідками грандіозних історичних подій, революційних потрясінь, що невпізнанно перетворили життя. Багато хто з них захоплено вітали зміни, захоплювалися проголошенням ідей Волі, Рівності і Братерства.
Але час йшов, і вони зауважували, що новий суспільний порядок далекий від того суспільства, настання якого передвіщали філософи XVIII століття. Наступила пора розчарування.
У філософії і мистецтві початку століття зазвучали трагічні ноти сумніву в можливості перетворення світу на принципах Розуму. Спроби піти від дійсності й у той же час осмислити її викликали поява нової світоглядної системи - романтизму.
Романтики нерідко ідеалізували патріархальне суспільство, у якому бачили царство добра, щирості, порядності. Поетизуючи минуле, вони йшли в стародавні легенди, народні казки. Романтизм одержав у кожній культурі своє власне обличчя: у німців - у містиці; в англійців - в особистості, що буде протиставляти себе розумному поводженню; у французів - у незвичайних історіях.
Основною задачею романтизму було зображення внутрішнього світу, щиросердечного життя, а це можна було робити і на матеріалі історій, містики тощо. Потрібно було показати парадокс цього внутрішнього життя, його ірраціональність.
|
|
1. Бойко Ю.М. Українська та зарубіжна культура: методичні матеріали для самостійної роботи студентів. - Вінниця, 2002.
2. Гончарук Т.В. Культурологія. - Тернопіль, 2004.
3. Європейська та українська культура в нарисах / За ред. Цехмістро І.З. - К., 2003.
4. Кормич Л.І. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ ст.). - Харків, 2003.
5. Шевнюк О.Л. Романтизм та його значення в мистецтві. - К.,2002.
|
На уровень вверх
Купить