|
Конфлікти завжди визначаються свідомістю й поведінкою людей, чи викликані вони теорії конфлікту незбіжністю індивідуальних і суспільних цінностей, незадоволеними надіями і сподіваннями тощо. В реальному конфлікті його учасники, виступаючи конфліктуючими сторонами, носіями свідомості, що відображають в загостреній емоційній формі суперечності, що виникають.
Відносини супроводжуються негативними емоціями, здатними подавити здоровий сенс в адекватній оцінці наслідків конфлікту, що можуть значно перевищувати проблематичні вигоди від перемоги над опонентом. В об'єктивному історичному процесі конфлікт як соціальне явище може бути позитивним, продуктивним і, навпаки, в певних умовах - негативним, гальмуючим розвиток і деструктивним у ставленні до суб'єктів - учасників протиборства.
Проблема соціально-політичного конфлікту завжди була актуальною для будь-якого суспільства. Політичні конфлікти є головним чинником дестабілізації, яким треба навчитися управляти мирними засобами, що за сучасних умов набуває особливого значення.
Існує дві основні галузі наукових досліджень щодо мирного, ненасильственного розв'язання конфліктів. Перша, що розвивається в межах правових дисцеплін, спрямована на аналіз юридичних норм урегулювання конфліктів. Друга зорієнтована на дослідження пошуку консенсусу між учасниками конфлікту політичним шляхом. Цим і займається політична конфліктологія.
|
|
1. Боулдинг К. Общая теория систем - скелет науки // Исследования по общей теории систем. - М.: Наука, 1999.
2. Ковалева С.В. Концептуальные основы и методы исследования конфликта. - Мн., 2001.
3. Політологія у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. / І. Г. Оніщенко, Д. Т. Дзюбко, І. І. Дуднікова та ін. За заг. ред. К. М. Левківського. - К.: Вища шк. , 2003.
4. Политология: Учебник. // Под ред.. Пугачева В.П. - М., 2000.
|
На уровень вверх
Купить