|
Федералізм Німеччини
Утворення сучасної німецької держави з'явилося результатом поразки фашизму в другій світовій війні.5 червня 1945 р. у Берліні була підписана де-кларація про поразку Німеччини й узятті на себе верховної влади у відношенні Німеччини урядами СРСР, США, Англії й Тимчасовим урядом Франції, а 6 че-рвня був опублікований короткий виклад ув'язнених раніше угод: про зони окупації й про контрольний механізм у Німеччині.
Режим союзного керування протримався до 1949 р., коли відбувся розкол країни й утворилися дві німецьких держави: Федеративна республіка Німеччи-на (7 вересня) і Німецька демократична республіка (7 жовтня), що проіснувала до 3 жовтня 1990 р.Конституція ФРН (вона йменується Основним законом), ви-роблена в 1948-1949 р. і вступила в чинність 23 травня 1949 р. у якості тимча-сової тільки для Західної Німеччини, стала 3 жовтня 1990 р. Основним законом для всієї Німеччини. З ратифікацією Договору про об'єднання між ФРН і ГДР, що був підписаний 31 серпня 1990 р., і Договору <Два плюси чотири> (СРСР, США, Великобританія, Франція, з одного боку, і ГДР і ФРН, з іншої) припини-лася дія прав і зобов'язань чотирьох держав-переможниць у відношенні Берліна й Німеччини, а Німеччина в цілому знайшла повний суверенітет.
Федеративна Республіка Німеччина є державою, строєною по федераль-ному принципі. 16 земель федерації мають тому власну державність із усіма су-веренними правами й компетенціями. Це означає: усе, що слід улаштувати й ві-дрегулювати в спільний інтерес, стосується компетенції федерації. За всі інші питання несуть відповідальність землі. Слідством федеративного устрою є те, що громадянин не протистоїть єдиної, неподільної, а значить і всесильний, центральної державної влади.
Метою федеративного порядку є противлення зайвої концентрації влади. Розподіл компетенції означає й розподіл влади. Участь населення в політичних рішеннях теж більше, тому що існує безліч політичних органів на обмеженій території.
Федеративний державний устрій містить й особливі шанси для опозиції у федерації. Якщо опозиція ставить трохи або навіть більшість земельних урядів, а так це було майже завжди, починаючи з 1949 року, то в неї (опозиції) була можливість перетворення своїх ідей і відповідального виконання державних функцій як у рамках певних земель, так й у рамках усього держави Федератив-на Республіка Німеччина, впливаючи через Бундесрат (палату земель) на зако-нодавство й керування.
У компетенцію 16 земель входять законодавство й керування в області культури й утворення. У їхній руках поліція, комунальне право, право земель-ного планування, регулювання й будівництва, дорожнє й водне право. Законо-давчі права земель випливають із Основного закону, де записано, що землі ма-ють право на законодавство у випадках, де воно не попадає в законодавчу ком-петенцію федерації.
Подальшою основою є статті 70-91 Основного закону, у яких описане розмежування законодавчих компетенції між федерацією й землями. Землям надаються законодавчі компетенції в областях, які взагалі не згадані в Консти-туції, а також там, де федерація не користується своїми повноваженнями.
У всіх землях є парламенти, що обирають строком від чотирьох до п'яти років. У парламентах 16 земель представлена різна кількість депутатів. У пар-ламентів різні найменування - ландтаг, цивільні збори, палата депутатів. Біль-шість парламентів можуть саморозпускатися на основі рішення більшістю го-лосів. Організаційно земельні парламенти схожі з устроєм Німецького Бундес-тагу: президія, фракції, комісії й т.п. Нерідко в землях є потреба відрегулювати по однакових принципах питання, які входять у їхню компетенцію. У цих випа-дках парламенти земель виробляють у Бундесраті (палаті земель) зразки зако-нопроектів.
Парламенти обирають прем'єр-міністра землі, а в містах-республіках Бе-рліні, Гамбурзі й Бремені правлячого або першого бургомістра. Уряду склада-ються - і отут схожість із федеральним урядом - із глави уряду й міністрів, від-повідальних за певне коло обов'язків. У містах-республіках міністрів називають сенаторами. Завдання цих урядів укладається в першу чергу у вироблення зе-мельних законопроектів і виконанні законів після їх затвердження земельними парламентами. Однак уряду земель відповідальні й за проведення в життя фе-деральних законів, як, наприклад, в області оподатковування.
Другим законодавчим органом поряд з Німець
|
|
1. Федерация в зарубежных странах.-М.:Юрид. лит.,2001.-112с.
2. Современные зарубежные конституции. МЮИ, М., 2002 г.
3. Модели современного федерализма: сравнительный анализ. В.Е.Чиркин. (Государство и право 1999, N8-9.)
4. Государственное право Германии. Т. I, II. М.: ИГП РАН, 2000
5. Жданов А.А. Административное право Федеративной Республики Гер-мании// Административное право зарубежных стран. Учебное пособие. М.: СПАРК, 1996 .
6. Конституционное (государственное) право зарубежных стран В 4 тт: Т. 3 (под ред. док. юр. наук, проф. Страшуна Б. А. ) Москва, Изд. БЕК1. 1998 с 404
|
На уровень вверх
Купить