|
У цей час у більшості сучасних країн миру встановилися авторитарні політичні порядки. Причому чимало вчених, як у минулому, так й у сьогоденні досить позитивно оцінювали й оцінюють даний тип організації влади. Так, ще в XVIII в. французькі мислителі Ж. Де Местр і Л. де Бональд, розглядаючи авторитет як стрижень державного порядку, бачили в ньому альтернативу хаосу, спосіб установлення рівноваги між групами, що борються в суспільстві. Іспанець Д. Кортес бачив в авторитарному політичному порядку, що забезпечує святість покори, умова згуртованості нації, держави й суспільства. О. Шпенглер також уважав, що, на відміну від лібералізму, що породжує анархію, авторитаризм виховує дисципліну й установлює в суспільстві необхідну ієрархію. Багато вчених і політики розглядають даний тип володарювання як найбільше оптимальна форма політичного забезпечення переходу відсталих країн до сучасної демократії.
Багатство й розмаїтість авторитарних політичних систем, по суті являючих проміжним типом між демократією й тоталітаризмом, обумовили й ряд універсальних, принципових відмітних рис цих політичних порядків.
|
|
1. А. И. Соловйов: "Політологія", Москва, 2001 р.;
2. Василик М.А.: "Політологія", Санкт-Петербург, 2002 р.;
3. Решетников С.В.: "Введення в політологію", Москва, 2001 р.;
4. Диденко А.А.: Політологія й філософія", Київ, 2003 р.;
5. "Політологія (конспект лекцій)" М. "Видавництво ПРІОР", 2001 р.
|
На уровень вверх
Купить