Розвиток української культури XX ст. можна характеризувати як період її національно-державного відродження, започаткований демократичними перетвореннями з 1917 року, що має відносно різні за змістом етапи:
" національного відродження (1917-1933);
" тоталітарного панування соцреалізму (1933-1956 рр.);
" стихійного піднесення духу національного опору (1956-І987 рр.);
" національно-духовного оновлення (з 1987 р.).
Етап національного відродження початку XX ст. був логічним продовженням процесу, започаткованого наприкінці XIX ст. і тісно пов'язаного з утворенням національної і державності. У Першому Універсалі(23. 07. 1917 р.) новоутвореного українського парламенту - Центральної Ради сутність національного відродження була визначена словами: "Віднині самі творитимемо наше життя". За короткий час, у 1917-1921 рр.;- сформувалися соціально-політичні та національно-духовні вартості, які протягом усього XX ст. визначали тенденцію розбудови національної державності та культури. Під час національного відродження створився той особливий клімат, який благотворно позначився на розвитку усієї нації і багато в чому визначив усю подальшу історію України. Це відродження відбувалося за умов проголошення національної суверенної держави при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що жили на території України.
|