ВСТУП .........................................................................................................3

Розділ I. Загальна характеристика злочинів проти власності

громадян.................................................................................4

Розділ II. Кримінальна відповідальність за розбій..............................15

ВИСНОВОК................................................................................................21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................22

Небезпечність злочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобами визначається тим, що вона є найважливішою соціальною цінністю: нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.

Єдність об'єкта - відносин власності - не виключає того, що безпосереднім об'єктом конкретних злочинів може виступати та чи інша форма власності. Крім об'єкта, злочини проти власності мають також інші загальні об'єктивні і суб'єктивні ознаки.

Особливе значення для цих злочинів має їх предмет. Ним є приватне, колективне або державне майно.

Майно як предмет злочину має певні ознаки: 1) юридична - право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, знаходиться у її веденні чи під її охороною. Для винного майно є чужим; 2) економічна - майно має представляти певну матеріальну цінність, мати певну вартість. Іноді цю ознаку називають соціальною, оскільки вона означає, що в майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна якраз і вимірюється цією працею; 3) фізична - це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.

Не відносяться до предметів злочинів проти власності предмети, що знаходяться в природному стані: ліс на корені, риба та інші водні тварини в природних водоймах, звірі у лісі тощо. Їх незаконне знищення, пошкодження, вилов відносяться до злочинів проти довкілля (статті 246, 248 і 249). Але ці предмети стають предметом злочинів проти власності, якщо вони вже витягнуті з природного стану за допомогою праці людини, або вирощуються людиною в спеціальних розплідниках, ставках тощо.

1. Конституція України К. 1996р.

2. Кримінальний кодекс України К. 2001р.(ст. ст.26- 31)

3. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии,..- К, 2001.- 216 с.

4. Виттенберг Г., Панченко П. Прикосновенность к престу-плению.- Иркутск, 2001.- 50с.

5. Галиакбаров Р. Р, Групповое преступление.- Свердловск, 2000- 140 с.

6. Зелинский А. Ф. Соучастие в преступлении.- Волгоград, ВСШ,2002-43с.

7. Ковалев М. Й. Соучастие в преступлении. Ч. І.- Свердловск, 201,- 288 с.;

8. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів.-Київ, 2003.- 416с.

9. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права.- Київ,2001-208с.

10. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів.- Київ, 2000- 200 с.

11. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України- К.: Атіка, Академія, Зльги-Н- 2001.- 656 с.

12. Панченко П. Н. Преступное попустительство.- Иркутск, 2004-98с.

13. Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении-М., 2004-208с.

14. Угрехєлидзе Н. Соучастие без сговора.- СЮ,2003.-№ 4- С. 7-8.

15. Царегородцев А. М Ответственность организаторов преступлений- Омск, ВШМ, 2004.- 72 с.

Примечаний нет.