Концепція акцентованих особистостей розроблена німецьким психіатром Карлом Леонгардом, який виокремив певні типи акцентованої вираженості характеру. Ця концепція була використана вітчизняним психоневрологом А. Е. Личко, який склав і апробував патохарактерологічний діагностичний питальник для підлітків. Питальник використовується для визначення типів характеру підлітків віком 14-18 років, у яких спостерігаються психопатології, психопатичний розвиток або А. х., що є крайніми варіантами норми.
К. Леонгард розрізняє такі типи А. х., як: гіпертимний тип; дис-тимічний тип; циклотимічний тип; застрягальний (ригідний) тип; збудливий тип; педантичний тип; демонстративний тип; афективно-екзальтований тип; тривожний (боязкий) тип; емотивний тип.
Підліткові з певною А. х. вкрай складно поставитися до себе критично, він намагається захиститися від усвідомлення власних похибок і невдач, не хоче або не може збагнути причини несприятливих взаємин із навколишніми. Що глибша розбіжність між уявленнями дитини про власні надміру яскраво виявлені індивідуальні риси, з одного боку, та очікуваннями, оцінками, настановленнями вчителя, соціуму, - з іншого, то несприятливіші умови для подолання відхилень у її розвитку, більше шансів для загострення А.х., аж до їх переростання у патологічні форми поведінкових відхилень і навіть у психопатизацію.
|