План

1. Структура типового блоку уроків і організація уроків постійної частини блоку

2. Організація уроків змінної частини блоку

3. Моніторинг успішності учнів і управління їх діяльністю в змінній частині блоку уроків

4. Завершальна частина блоку. Домашня робота учнів. Оцінна система інтегральної технології

Інтегральна технологія навчання

Дана технологія розроблена для середньої школи, але може бути застосована і в професійній школі, оскільки велику увагу автор приділяє аналізу структури семінарсько-практичного заняття.

Складовими цієї технології є: профілі і рівні, на роботу з якими розрахована дана технологія; специфічна організація управління діяльністю різних груп учнів; розвиваючий ефект на основі позитивного зворотного зв'язку і застосування методу проектів. Основною одиницею навчального процесу інтегрального типу служить не окремий урок, а цілий блок уроків по темі.

1. Структура типового блоку уроків і організація уроків постійної частини блоку

Три модулі (елементу), якими завершується блок уроків – узагальнення, контроль і корекція — присутні в будь-якій освітній технології, у тому числі і в даній розробці.

Вивчення нового матеріалу великим масивом в системі зовнішніх і внутрішніх зв'язків в шкільній практиці, на відміну від вузу, повинне обов'язково передувати вступному повторенню. Довільні нові знання, і взагалі нова інформація в широкому сенсі, шикуються в нейроні ланцюги доповнюючи вже існуючі. Це, просто кажучи, значить, що треба завантажити в оперативну пам'ять учнів ті знання, уміння і цінності, над якими надбудовуватимуться нові. Значущість цього вступного повторення в шкільній практиці настільки велика, що автор виділяє його в окремий модуль блоку уроків.

Вивчення нового матеріалу великим масивом у всій системі його зв'язків викликає на поверхню організаційні проблеми. У школі завжди є значний контингент учнів, які по даній темі обмежаться матеріалом, відповідним освітньому стандарту, загальнообов'язковим мінімумом. Насичення отримання інформації «не для всіх» приведе до відставання таких учнів, появі у них значних труднощів у відборі необхідного, і просто втраті всякого розуміння того, що відбувається і обговорюється. Отже, потрібно обмежитися і вчителю. При вивченні нового матеріалу на початку блоку увага надається лише загальнообов'язковому — основному об'єму, як ми його називатимемо.

Принцип діяльності вимагає, щоб вивчений обов'язковий матеріал негайно був відпрацьований на завданнях. Оскільки йдеться про завдання мінімального рівня планованих результатах навчання, то уміння їх вирішувати повинно бути, відпрацьовано до автоматизму. Назвемо цю частину «тренінг-мінімум».

Перш ніж перейти до навчання на подальші рівні, необхідно познайомити учнів з необхідною інформацією додаткового об'єму, що забезпечує роботу на загальному і тим більше підвищеному рівнях. Тому в структурі блоку уроків з'являється ще один модуль вивчення нового матеріалу, в рамках якого можна зайнятися диференційованим навчанням, де і будуть реалізовані ідеї систем завдань, відповідних планованим результатам, групові способи організації навчання, ідеї розвитку як щодо курсу, що вивчається, так і особового. Тут вчитель відстежуватиме схему розвитку, динаміку груп. Цю частину закріплення автор називає РДН — розвиваючим диференційованим навчанням.

В результаті проведеної автором теоретичної роботи вийшла структура блоку уроків, дуже мало схожа на — лекційно-семінарську систему. Це і є типова структура блоку уроків інтегральної технології навчання. Типова — значить, найбільш вживана. Можливі її зредуковані варіанти, можливо розчленовування модулів на частини, перебивання їх іншими, випадання якихось модулів на різних етапах навчального періоду. Але середньостатистичний блок уроків виглядає саме так, як показано далі (мал. 1.).

1 18

ВП ВНМ (О) З (Т-м) ВНМ (Д) З (РДО) УП Кон Кор

ВП – вступне повторення;

ВНМ (О) – вивчення нового матеріалу обов'язкового об'єму;

З (Т-м) – закріплення через тренінг-мінімум;

ВНМ (Д) – вивчення нового матеріалу додаткового об'єму;

З (РДН) – закріплення через розвиваюче диференційоване навчання;

УП – узагальнювальне повторення;

Кон – контроль;

Кор – корекція.

Мал. 5.1. Типовий блок уроків

Пояснимо сенс назви інтегральної технології. Аналіз великого масиву методологічної, педагогічної, науково-методичної, психологічної літератури показує, що найбільш перспективними дослідники рахують чотири напрями, навколо яких і групуються переважно роботи.

1. Укрупнення дидактичних одиниць. Сенс основної ідеї укрупнення полягає у тому, що знання засвоюються системніше, міцніше і швидше, якщо вони пропонуються учню відразу великим блоком у всій системі внутрішніх і зовнішніх зв'язків. При цьому укрупнена дидактична одиниця визначається не об'ємом одночасної інформації, що подається, а саме наявністю зв'язків: взаємно-зворотними розумовими операціями, комплексами взаємно зворотних, аналогічних, деформованих і трансформованих завдань. Типовою технологією цього напряму є "метод проектів".

2. Планування результатів навчання. Планування результатів навчання відноситься до технології постановки цілей. Процес, який веде до досягнення планованих результатів, називається диференційованим навчанням. Існують різні концепції диференціації. Можлива трирівнева градація планованих результатів навчання у вигляді системи завдань: мінімальний, загальний і просунутий рівні (мал. 2.).

Рівень Оцінка Тип учбової

діяльності Тип

орієнтування Характер завдань

Мінімальний (minimal) «3» - задовільно Репродуктивний

Відтворення фактів I – випадкові ознаки

Пізнавання, пригадування Шаблонні

Загальний (general) «4» - добре Реконструктивний Відтворення способів отримання фактів II – локальні ознаки

Аналіз Розподіленні на підзадачі з одним типом зв'язків, типові

се інше.

По численним відгукам учнів і батьків оцінна система інтегральної технології об'єктивна.

Насправді комбінація кількісних оцінних шкал не є генетично зумовленою для інтегральної технології навчання. Це всього лише прив'язка до існування реалій. Є обмежений, але успішний і дуже цікавий досвід використання в інтегральній технології комбінації рейтингової і дескриптивної знакової (мовний) шкал. На жаль всі їх переваги змазали необхідним згідно із законом про освіту приведенням на виході до загальнодержавній п’ятибальній кількісній оцінці з її розмитими критеріями і неінформативною природою.

На закінчення опису інтегральної технології — декілька слів про комп'ютерну підтримку. Ця технологія — одна з не багатьох, де застосування комп'ютера є природним і необхідним. Це застосування двояко.

У першому закріпленні — тренінгу-мінімумі — комп'ютер використовується як повчальна машина. Успішність тренінгу після багато чого визначається можливістю забезпечити кожному учню

• індивідуальний набір завдань (вправ)

• індивідуальний темп роботи

• повну самостійність виконання роботи і при цьому

• безперервний контроль і управління.

Коли в класі три десятки учнів, вчитель не може забезпечити необхідних умов, а тому стовідсоткова успішність тренінгу маловірогідна. Наявність комп'ютерів, оснащених високоякісними повчальними програмами, програмами-тренажерами і контрольованими програмами, дозволяє якщо і не розв'язати проблему, то згладити її гостроту. Дійсно, відправивши частину учнів до комп’ютерів, вчитель знижує тим самим різноманітність частини класу, що залишилася з ним, і вже цим підвищує ефективність процесу. Крім того, наявність програм названих типів дозволяє відмовитися значною мірою від груп вирівнювання в другому закріпленні. Виключення складають тільки випадки, коли афективна сторона процесу виявляється пріоритетною.

У другому закріпленні — розвиваючому диференційованому навчанні — комп'ютер застосовується як засіб посилення інтелекту для груп, що працюють над завданнями загального і особливо просунутого рівнів. Тут учні виконують ідейну частину завдань, а технічну роблять машини. Отже, застосовуються програми-виконавці, імітаційні і моделюючі програми, бази даних, електронні таблиці, текстові процесори і графічні редактори, а також інші програми, властиві виробничим застосуванням ЕОМ.

Варто відмітити, що за наявності відповідного програмного забезпечення комп'ютер помітно полегшує і роботу вчителя, ведучи моніторинг успішності, статистику і генеруючи рекомендації по структурі уроків або складам груп. Дуже корисної може виявитися база даних по завданням. На сьогодні відомі дуже великі бази даних по математичним завданням і електронні задачники по історії, іноземним мовам, хімії. На жаль, вони не структуровані по рівням або це зроблено в іншій ідеології (тобто на основі смакових відчуттів укладачів). Проте цей недолік досить легко переборний, оскільки комплекси такого роду забезпечені засобами управління друком, котрі дозволяють друкувати ту гігантську кількість карток із завданнями, яка часто відлякує потенційних майстрів інтегральної технології.

Відмітимо все-таки, що відсутність комп'ютерів робить роботу вчителя більш трудомісткою, але нічого не псує. І взагалі помічено, що в інтегральній технології майже нічого не можна зіпсувати, оскільки відмова через які-небудь причини від деяких її елементів найчастіше просто приводить до якої-небудь з існуючих і повністю ефективних технологій.

работа неполностью