У 60-70-х роках у західноєвропейській естетиці відбувся новий поворот. Цей поворот в культурології прийнято називати "постмодернізмом".
Цей термін почав широко вживатися починаючи з 1979 року, коли вийшла книга французського філософа Жана-Франсуа Ліотара "Постсучасний стан". Серед літераторів його вперше ужив дослідник Іхаб Хасан у 1971 році. Він же і надав термінові сучасного значення. Проте сам термін виник набагато раніше.
У мистецтвознавчій літературі термін "постмодернізм" вперше було вжито в 30-х роках. Найвиразніше він визначився в архітектурі - на десять років раніше, ніж в пластичному мистецтві. Постмодернізм виник в архітектурі на двадцять років раніше, ніж в літературознавстві і на тридцять років раніше, ніж в філософії.
Умовною датою народження терміна "постмодернізм" став 1949 рік. "Колумбом" терміна "постмодернізм" був Джозеф Гаднат, автор статті "Постмодерністський будинок".
Вислів "постмодернізм" вперше був вжитий в архітектурі як характеристика напрямку, що протиставляв себе "сучасному рухові", який абсолютизував абстрактні, суто функціональні форми. З середини 50-х років постмодернізм увійшов до теорії літератури, а в 1970 році - до мистецтва, позначивши новий етап його розвитку.
|