1. Онтологія Аристотеля: вчення про матерію, форму, причинність……….3

2. Особливості релігійного світогляду……………………………………….14

3. Рівні та форми пізнання…………………………………………………….16

4. Концепція культури та історії у філософських поглядах О. Шпенглера…………………………………………………………………..25

Список використаної літератури………………………………………….28

По Аристотелю, для нашого поняття й пізнання одиничне буття є сполучення "форми" і "матерії". У плані буття "форма" - сутність предмета. У плані пізнання "форма" - поняття про предмет або ті визначення існуючі в собі предмета, які можуть бути сформульовані в понятті про предмет.

Відповідно до Аристотеля, те, із чим може мати справа знання, є тільки поняття, що укладає в собі істотні визначення предмета. Навпроти, якщо ми відволічемося від поняття, то із усього втримування самого предмета залишиться тільки те, що ні в якому змісті не може вже стати предметом знання.

Щоб знання було щирим, воно, по Аристотелю, не тільки повинне бути поняттям предмета. Крім того, самим предметом пізнання може бути не минуще, не мінливе й не текуче буття, а тільки буття неминуще, що перебуває. Таке пізнання можливо, хоча окремі предмети, у яких тільки й існує неминуща сутність, завжди будуть тільки предметами минущими, текучими. Однак таке пізнання може бути тільки пізнанням або поняттям про "форму". Ця "форма" для кожного предмета, "формою" якого вона є, вічна: не виникає й не гине. Допустимо, ми спостерігаємо, як, наприклад, брила міді стає статуєю, одержує "форму" статуї. Це не можна розуміти так, немов "форма", тобто відоме мислиме нами обрис, виникла тут уперше. Це варто розуміти тільки так, що предмет (матеріал міді) уперше приймає обрис, що як таке ніколи не виникало. Обрис це стає "формою" даної брили міді, але "форма" сама по собі не виникає тут як "форма".

1. Алексеев П. В. Панин А. В. Философия. М. 2001.

2. Алексеев П.В., Панин А.В. Теория познания и диалектика. - М., 1991. - С. 5-99, 132-167, 185-198, 263-279.

3. Гринишин Д.М., Корнілов С.В. Іммануіл Кант: учений, філософ, гуманіст. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984, 150 с.

4. Загадка человеческого понимания. - М., 1991. - 352 с.

5. Ильин В. В. Философия. М. 1999.

6. Канке В. А. Философия. М.2001. Мешкевич Т. Г. Философия. Вводный курс. М. 1998.

7. Ойзерман Т.И. Принцип познаваемости мира. // Филос. науки. - 1990. - № 10. - С. 3-12.

8. Спиркин А. Г. Философия. М. 2001. Степин В. С. Теоретическое знание. М. 2002.

9. Тавризян Г. М. О. Шпенглер, Й. Хейзинга: две концепции кризиса культуры М. Искусство 1988г. 272 с.

10. Философия: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. Отв. редакторы: В.Д. Губин, Т.Ю. Сидорина, В.П. Филатов. - М.: ТОН - Остожье, 2001. - 704 с.

11. Философия в вопросах и ответах. Учебное пособие для вузов. / Под редакцией Несмеянова Е. Е. - М. 1999.

12. Хабермас Юрген. Познание и интерес. // Филос. науки. - 1990. - № 1. -С. 88-99.

13. Ярошевець B.I. Людина в системі пізнання. - К., 1996. - 208 с.

Примечаний нет.