Екзистенціалізм, смисл якого виник від пізньолатинського слова exsistentia - існування, означає "філософію існування". Ця філософія виникає як антропологічна за своєю направленістю. Її центральною філософською проблемою є проблема людини, її існування в світі.
Згідно з екзистенціалізмом, завданням філософії є займатися не стільки науками в їх класичному вираженні, скільки питаннями індивідуально-людського буття. Людина не вибирала світу, своєї долі, і живе в чужому для себе світі. Екзистенціалізм вирішує важливі питання, які завжди хвилювали людей: "Для чого існує людина, в чому смисл її життя, який життєвий шлях їй вибрати?" Екзистенціалісти виходять із одиничного життя індивіда, яке характеризується комплексом негативних емоцій - страх, усвідомлення кінця свого буття, що прибуває чи неодмінно прибуде.
Найбільшими представниками екзистенціалізму у західній філософії є М. Хадеггер, К. Ясперс у Німеччині, Ж.-П. Сартр та А. Камю у Франції, Аббаньяно в Італії, Баррет В США. Екзистенцій ні ідеї отримали розвиток у російській та українській філософії кінця 19 - початку 20 століття. В Росії - це Ф.Достоєвський, Л. Шестов, Н. Бердяєв. В Україні - В. Винниченко, В.Підмогильний.
|