|
Вступ
Актуальність теми. Творча мовленнєва діяльність виникає у дошкільному віці у процесі комунікації та активного пізнання навколишнього світу. Дитина як суб’єкт життєдіяльності займає переважно активну пошукову і перетворювальну позицію в пізнанні світу, у розвитку зв’язного мовлення. Здобуті уявлення про життя справляють у малюка велике враження, викликають сплеск емоцій, думок, почуттів, образних уявлень та гостру потребу діяти.
Психологічний механізм цих явищ полягає в дозріванні дитячих вражень – найбільш яскравих і неопосередкованих – в образні слова, вислови, фразеологічні звороти протягом усього подальшого життя. Саме в цей період у учнів спостерігається мовленнєвотворча діяльність.
Отже, мовленнєвотворча діяльність – це діяльність в якій через мовлення передаються почуття, уявлення, враження, образи уяви навіяні художніми творами та сприйманням довкілля.
Спираючись на актуальність обраної теми була сформована мета курсової роботи – проаналізувати види та хід словникової роботи на заняттях старших дошкільників з використанням малих жанрів фольклору (прислів’я, приказки, лічилки, загадки, веснянки).
Для досягнення поставленої мети були сформовані наступні завдання:
1. Розглянути місце та значення малих фольклорних жанрів в контексті навчально-виховного заняття в дошкільних установах;
2. Висвітлити основні види, типи та етапи словникової роботи з дошкільниками;
3. Провести власний експеримент та підібрати матеріал для заняття «Весняний таночок»
1. Малі фольклорні жанри в контексті навчально-виховного заняття в дошкільних установах
Відомий учений-філософ і літературознавець Чижевський, визначаючи можливі аспекти дослідження української ментальності (для нього ментальність — це характеристика національного типу), писав: "Перший з них — це дослідження народної творчості, другий — харак¬теристика найбільш "блискучих", яскравих, виразних історичних епох, які даний народ пережив; третій — характеристика найбільш значних представників да¬ного народу» . Побутує і значно простіше, а водночас і емоційніше визначення ментальності: це те, через що ми плачемо, з чого сміємося, чого соромимося, чим пишаємось. А де це все можна побачити, як не в скарб¬ниці усної народної творчості.
Як враховувати ментальність у навчальному про¬цесі, давно хвилювало педагогів-просвітників, хоч позначалось це поняття іншими словами. Так, Кос¬тянтин Ушинський під народністю розумів своєрідність кожного народу, зумовлену його історичним розвитком, географією, природни¬ми умовами; носієм народності, вважав він, є мова народу. Саме звідси й походить його вимога — на¬вчати дитину рідною мовою.
Зупинимось на першому аспекті дослідження ментальності українського народу — на фольклорі, зокрема на такому його компоненті, як прислів'я, приказки, загадки, веснянки, лічилки, тобто малі фольклорні жанри. Слово, а особливо в складі прислів'я чи приказки, тісно пов'язане з предметним світом, який завжди оточував людину, тому й може вважатися джерелом інформації про ментальність народу.
Протягом тривалого часу щось із фольклорної скарбниці переосмислюється, щось видозмінюєть¬ся, пристосовуючись до сучасності, щось перехо¬дить у мовний пасив, щоб потім знову зазвучати. І саме вихователю належить увести своїх учнів у цей незмінний начебто, але живий і рухливий світ фоль¬клору. Багато уваги приділяється нині питанням самоідентифікації людини. Майбутній громадянин України має почувати себе невіддільною часточкою того безсмертного народу, який жив і живе на цій землі. І ніщо інше не дасть йому відчуття приналеж¬ності до народу, крім його мови.
До одержаного від попередніх поколінь спадку необхідно ставитися з особливою пова¬гою, любов'ю й обережністю (з обережністю тому, що можна тут, як у народі кажуть, "передати куті меду", переплутати "образи і гарбузи", "грішне Й праведне"). Підстерігає с
|
|
Список літератури
1. Беценко Т. «Загадкові» слова в українських народних думах // Дивослово. -2003, №12, -с.17-20.
2. Варзацька Л.О. Інтегровані уроки рідної мови і мовлення. –К.: Юніверс, 2000. -141с.
3. Видолок Н. Прислів’я та приказки в контексті уроку // Дивослово. -1999, №4, -с.33-36.
4. Гаврик Н. Дитяча мовленнєва творчість // Дошкільне виховання. -2001, №12. –с.13-15
5. Кононенко О. Особистісний підхід: суть та шляхи втілення в базовій державній програмі // Дошкільне виховання. -2001, №9. –с.10-15
6. Романюк Є. У майстерні слова // Дивослово. -2004, №6, -с.12-15.
7. Синиця І.О. Психологія усного мовлення –К.: Вища школа, 1992. -277с.
8. Ушинський К.Д. Питання виховання і навчання в початковій школі. Вибрані твори в 2-х томах. –К.: Просвіта, 1972. -490с.
9. Хорошковська О.Н. Розвиток мовлення молодших школярів –К.: Наука, 1991. -390с.
10. Чак Є. Плекаймо слово! // Дивослово. -1999, №4, -с.7-9.
11. Чумак Л. Розвиток творчих здібностей на уроках літератури // Дивослово. -2000, №7, -с.49-53.
12. Ярош Т. Гімнастика для розуму // Дошкільне виховання. -2001, №5. –с.20-22.
13. Ясина О. Словникова робота – що це? // www.vesna.org.ua
Додаток
Прислів'я, приказки та народні прикмети про Весна
1. Весна - наші батько й мати.
2. Весна кличе в поле.
3. Весна красна квітками, а осінь - пирогами.
4. Весна ледачого не любить.
5. Весняний день рік годує.
6. Весняне сонце як дівчини серце.
7. Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погоду.
8. Грак прилетів - через місяць зійде сніг.
9. Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.
10. До першого грому земля не розмерзається.
11. Довгі бурульки - на тривалу весну.
12. Зійшов у березні сніжок - берися за плужок.
13. Коли квітень з водою, то травень з травою.
|
На уровень вверх
Купить