|
Інтегральна технологія навчання
Дана технологія розроблена для середньої школи, але може бути застосована і в професійній школі, оскільки велику увагу автор приділяє аналізу структури семінарсько-практичного заняття.
Складовими цієї технології є: профілі і рівні, на роботу з якими розрахована дана технологія; специфічна організація управління діяльністю різних груп учнів; розвиваючий ефект на основі позитивного зворотного зв'язку і застосування методу проектів. Основною одиницею навчального процесу інтегрального типу служить не окремий урок, а цілий блок уроків по темі.
1. Структура типового блоку уроків і організація уроків постійної частини блоку
Три модулі (елементу), якими завершується блок уроків – узагальнення, контроль і корекція — присутні в будь-якій освітній технології, у тому числі і в даній розробці.
Вивчення нового матеріалу великим масивом в системі зовнішніх і внутрішніх зв'язків в шкільній практиці, на відміну від вузу, повинне обов'язково передувати вступному повторенню. Довільні нові знання, і взагалі нова інформація в широкому сенсі, шикуються в нейроні ланцюги доповнюючи вже існуючі. Це, просто кажучи, значить, що треба завантажити в оперативну пам'ять учнів ті знання, уміння і цінності, над якими надбудовуватимуться нові. Значущість цього вступного повторення в шкільній практиці настільки велика, що автор виділяє його в окремий модуль блоку уроків.
Вивчення нового матеріалу великим масивом у всій системі його зв'язків викликає на поверхню організаційні проблеми. У школі завжди є значний контингент учнів, які по даній темі обмежаться матеріалом, відповідним освітньому стандарту, загальнообов'язковим мінімумом. Насичення отримання інформації «не для всіх» приведе до відставання таких учнів, появі у них значних труднощів у відборі необхідного, і просто втраті всякого розуміння того, що відбувається і обговорюється. Отже, потрібно обмежитися і вчителю. При вивченні нового матеріалу на початку блоку увага надається лише загальнообов'язковому — основному об'єму, як ми його називатимемо.
Принцип діяльності вимагає, щоб вивчений обов'язковий матеріал негайно був відпрацьований на завданнях. Оскільки йдеться про завдання мінімального рівня планованих результатах навчання, то уміння їх вирішувати повинно бути, відпрацьовано до автоматизму. Назвемо цю частину «тренінг-мінімум».
Перш ніж перейти до навчання на подальші рівні, необхідно познайомити учнів з необхідною інформацією додаткового об'єму, що забезпечує роботу на загальному і тим більше підвищеному рівнях. Тому в структурі блоку уроків з'являється ще один модуль вивчення нового матеріалу, в рамках якого можна зайнятися диференційованим навчанням, де і будуть реалізовані ідеї систем завдань, відповідних планованим результатам, групові способи організації навчання, ідеї розвитку як щодо курсу, що вивчається, так і особового. Тут вчитель відстежуватиме схему розвитку, динаміку груп. Цю частину закріплення автор називає РДН — розвиваючим диференційованим навчанням.
В результаті проведеної автором теоретичної роботи вийшла структура блоку уроків, дуже мало схожа на — лекційно-семінарську систему. Це і є типова структура блоку уроків інтегральної технології навчання. Типова — значить, найбільш вживана. Можливі її зредуковані варіанти, можливо розчленовування модулів на частини, перебивання їх іншими, випадання якихось модулів на різних етапах навчального періоду. Але середньостатистичний блок уроків виглядає саме так, як показано далі (мал. 1.).
1 18
ВП ВНМ (О) З (Т-м) ВНМ (Д) З (РДО) УП Кон Кор
ВП – вступне повторення;
ВНМ (О) – вивчення нового матеріалу обов'язкового об'єму;
З (Т-м) – закріплення через тренінг-мінімум;
ВНМ (Д) – вивчення нового матеріалу додаткового об'єму;
З (РДН) – закріплення через розвиваюче диференційоване навчання;
УП – узагальнювальне повторення;
Кон – контроль;
Кор – корекція.
Мал. 5.1. Типовий блок уроків
Пояснимо сенс назви інтегральної технології. Аналіз великого масиву методологічної, педагогічної, науково-методичної, психологічної літератури показує, що найбільш перспективними дослідники рахують чотири напрями, навколо яких і групуються переважно роботи.
1. Укрупнення дидактичних одиниць. Сенс основної ідеї укрупнення полягає у тому, що знання засвоюються системніше, міцніше і швидше, якщо вони пропонуються учню відразу великим блоком у всій системі внутрішніх і зовнішніх зв'язків. При цьому укрупнена дидактична одиниця визначається не об'ємом одночасної інформації, що подається, а саме наявністю зв'язків: взаємно-зворотними розумовими операціями, комплексами взаємно зворотних, аналогічних, деформованих і трансформованих завдань. Типовою технологією цього напряму є "метод проектів".
2. Планування результатів навчання. Планування результатів навчання відноситься до технології постановки цілей. Процес, який веде до досягнення планованих результатів, називається диференційованим навчанням. Існують різні концепції диференціації. Можлива трирівнева градація планованих результатів навчання у вигляді системи завдань: мінімальний, загальний і просунутий рівні (мал. 2.).
Рівень Оцінка Тип учбової
діяльності Тип
орієнтування Характер завдань
Мінімальний (minimal) «3» - задовільно Репродуктивний
Відтворення фактів I – випадкові ознаки
Пізнавання, пригадування Шаблонні
Загальний (general) «4» - добре Реконструктивний Відтворення способів отримання фактів II – локальні ознаки
Аналіз Розподіленні на підзадачі з одним типом зв'язків, типові
|
На уровень вверх
Купить